Для того, щоб знати ноти, треба знайти ключ. Не слід розривати вивчення скрипкових і басових ключів. Для цього краще використовувати одіннадцатілінейну нотацію, де нота ДО - прикордонник між двох країн, ось яка шана їй дана.
Важливо, щоб нотний запис був сприйнят учнем, як засіб для фіксації музичних звукосполучень. Тому треба записати пісню, яку вивчають по слуху, виконують голосом, підбирають на інструменті.
Потім необхідно дати поняття про розмір. За основу потрібно взяти твори з яскраво вираженою ритмічною організацією. Наприклад, зіграти учневі на інструменті вальс і марш, де яскраво виражені сильні і слабкі частки, виділяючи сильні частки. Тепер мелодію підібрали, записали, вимовляємо і перед сильним складом ставимо палички. Відстань між паличками - це такти, а самі ці палички називаються тактовими рисками.
Запам'ятайте краще:
Галя, Валя, Оля - такт дводольний.
Оленка, Тетянка, Гануся - такт трьохдольний.
Поряд із записом на папері, потрібно тренуватися і в читанні нот. У першу чергу учневі потрібно подолати боязнь клавіатури. На перших порах спокійніше ставтися до промахів пальців, при цьому потрібно вчити учня виправляти свої помилки, самостійно не дивлячись на клавіатуру, тактильними відчуттями. А якщо учень дуже рветься подивитися на клавіатуру, підкладете йому зошит під підборіддя. Розвиваючи навички розбору, потрібно домогтися того, щоб він сприймав ноти групами (по 2, 3, 4 ноти) в залежності від того, як вони укладаються в мотиви, такти.
