Італійський композитор, скрипаль, диригент, педагог. Вчився у свого батька Джеван Баттіста Вівальді- скрипаля собору Сан-Марко у Венеції, можливо також у Дж.Легренці. У 1703-25 педагог, потім диригент оркестру і керівник концертів, а також директор (з 1713) жіночої консерваторії «П'єта» (в 1735 знову недовго був капельмейстером).
Складав музику для численних світських і духовних концертів консерваторії. Одночасно писав опери для театрів Венеції (брав участь у їх постановці). Як скрипаль-віртуоз концертував в Італії та ін. Країнах. Останні роки провів у Відні.
Творчі уроки :
У творчості Вівальді вищого розквіту досяг concerto grosso. Спираючись на досягнення А. Кореллі, Вівальді встановив для concerto grosso З-приватну циклічну форму, виділив віртуозну партію соліста. Він створив жанр сольного інструментального концерту, сприяв розвитку віртуозною скрипкової техніки. Музичний стиль Вівальді відрізняють мелодійність щедрість, динамічність і експресивність звучання, прозорість оркаскі листи, класична стрункість разом із емоційним багатством. Концерти Вівальді послужили зразками концертнрго жанру для багатьох композиторів, в т. Ч. І. С. Баха (переклав близько 20 скрипкових концертів Вівальді для клавесина і органу).
Цикл «Пори року» - один із ранніх зразків програмної оркестрової музики. Існують вклади Вівальді у розвиток інструментування (він першим застосував Габо, валторни, фаготи та ін. Інструменти як самостійні, а не дублюючі). Інструментальний концерт Вівальді з'явився етапом на шляху формування класичної симфонії. У Сієні створений Італійський інститут імені Вівальді (очолював Ф. Маліпьеро).
При використовуванні інформації ссилка на сайт обов'язкова www.zaspivaj.com
