При дорозі криниченька

При дорозі криниченька, при дорозі,
При дорозі в криниченьці видно дно.
Мати сина дожидає при порозі:
«Ой, чому його так довго не видно?»

Якщо доля завдала на плечі втому,
Ти на вітрі, як билина, не впади,
Знай, що з нашої кринички після грому
Напивається веселиця води.

Ти по ній дороги вивіри під небом,
І простеляться вони з усіх сторін
В мамин світ, що над порогом тільки в тебе,
До чистенького джерельця на поклін.

Не убій любові в серці молодому,
Не засій глухими травами сліди,
Знай, що з нашої кринички після грому
Напивається веселиця води.

При дорозі, і при сонці, й при морозі
Від кринички - срібний живчик ручаю.
Смак води пізнав ти вперше при дорозі
В голубинім батьківськім краю.

Може, підеш десь у далеч невідому,
Пам’ятай про те повсюди і завжди,
Що із нашої кринички після грому
Напивається веселиця води».