Деякі вчені-мислителі - такі як когнітивіст Стівен Пінкер - навіть засумнівалися в тому, чи взагалі в музиці є якась особлива цінність.
На погляд Пінкера, музика подобається нам лише тому, що стимулює інші, важливіші наші здібності – здатність розпізнавати патерни, наприклад.
Сама ж по собі вона, на думку Пінкера, цінності не є і виступає лише як подразник для слуху.
Коли б було саме так, хіба стали б люди по всьому світу витрачати стільки свого життєвого часу на музикування та прослуховування музики?
Якщо ви вважаєте себе музичним фриком, зіставте свою одержимість із ставленням до музики у племені бабінга. Ця центральноафриканська народність відома тим, що піснею та танцем супроводжує будь-яке заняття - від збору меду до полювання на слонів.
Антрополог Жільбер Руже, який жив серед представників бабінга в 1946 році, виявив, що неучасть у ритуалі спільного музикування вважається у них найжахливішим із злочинів.
"Зрозуміло, мабуть, і не висловиш те, що пісня і їжа однаково необхідні людині для життя, - зауважив учений. - З цієї причини багато людей (включаючи мене самого) насилу можуть повірити в те, що музика - це лише фоновий саундтрек до історії людської еволюції.
На щастя, щодо призначення музики є й альтернативні теорії. Згідно з однією особливо популярною гіпотезою, музика виникла у відповідь на сексуальну конкуренцію серед людей - як яскравий хвіст у павичів.
Справді, розвинені музичні здібності роблять людину сексуально привабливішою.
Однак доказів цієї теорії поки небагато: недавнє дослідження 10 тис. двійнят не показало, що музикантам якось особливо щастить у справах "постельних" (Мік Джаггер і багато інших рокерів, втім, можуть з цим посперечатися).
