17.03.24
Багато сучасних музичних напрямів своєю появою зобов'язані задушевному співу блюзменів. А чому завдячує сам блюз? Чому саме ця музика асоціюється з особливою енергетикою, свободою та нескінченним сумом?
Відповідь на це питання варто шукати тільки у століттях, а саме – наприкінці дев'ятнадцятого століття, коли близько 1895 року музику, яку виконують афроамериканці, об'єднали в один загальний термін «blue devils», що точно виражає її загальний депресивний настрій. Втім, музикою «тужливих дияволів» її називали недовго, майже відразу перейшовши до відомого скорочення «blues».
У той час блюзом можна було назвати будь-яку тужливу пісню, яку виконував афроамериканець, однак у самому напрямку налічувалося кілька різновидів. Така кількість музичних основ була викликана насамперед історією життя самих музикантів та їхніх предків.
Тим, хто любить волю,
купить права на снегоход треба терміново.
Чи був би блюз таким, який він є сьогодні, чи не потрапиш свого часу афроамериканці в рабство на бавовняні плантації США? На це складне питання немає однозначної відповіді. Але саме працюючи на рабовласників та вирощуючи бавовну, живучи при цьому в умовах повної внутрішньонаціональної ізоляції, предки нинішніх афроамериканців прагнули всіма можливими способами нагадувати собі, хто вони є. Тому найчастіше над полями розносилися їх сумні співи, повні туги за свободою та втраченою батьківщиною. І так було аж до скасування рабства 1863 року.
