Музичний слух унікальний не лише тим, що, на відміну від простого слуху, є результатом роботи мислення та пам'яті людини. Він, до того ж, є цілою сукупністю граней і підвидів, з яких найбільш значущими є абсолютний, відносний і внутрішній музичний слух. Але мало хто знає, що до нього також належать ще вісім категорій.
АБСОЛЮТНИЙ МУЗИЧНИЙ СЛУХ
Коли говорять про розвинений музичний слух, важливий для композиторів, музикантів і вокалістів, то чомусь думають, що йдеться саме про абсолютний слух. Однак, це не так. Адже абсолютний музичний слух – це ідеальна пам'ять людини на висоту та тембр почутих звуків. Людина, яка має цей вид слуху, має її від природи. Для нього почути ноти – це все одно, що будь-кому почути алфавіт.
Як показує практика, наявність абсолютного слуху не гарантує наявність хороших вокальних даних та схильності до кар'єри музиканта. А іноді навіть шкодить, тому що людина, яка має такий талант, розслабляється і забуває про розвиток відносного музичного слуху.
ВІДНОСНИЙ МУЗИЧНИЙ СЛУХ
Саме цей вид слуху такий важливий музикантам та вокалістам. Він, на відміну абсолютного слуху, проявляється не як особливість пам'яті людини, бо як особливе мислення, що розвивається згодом і яким мають у тому мірою всі професійні музиканти.
Відносний або інтервальний музичний слух дозволяє почути у творі або його частині звукові відносини, а не лише ноту та визначити їх. Єдиним недоліком цього виду слуху є саме його відносність, яка виражається лише у приблизному визначенні почутого звуку та висоти його звучання.
Творчі уроки :
«СПЕЦІАЛІЗОВАНІ» ВИДИ МУЗИЧНОГО СЛУХУ
Якщо відносний слух - це вміння, яке розвивається у кожного музиканта, тобто і ті межі слуху, які можуть отримати свій поступовий розвиток, так ніколи і не бути освоєними на належному рівні. З інтервальним слухом їх ріднить те, що їхня ідентифікація також відноситься до процесів мислення. І це ще вісім граней музичного слуху:
ладовий,
ритмічний,
інтонаційний,
гармонійний,
поліфонічний,
тембральний,
фактурний,
архітектонічний.
Крім того, багато хто з них часто є і самостійним талантом. Наприклад, людина, яка ніколи не вчилася музиці, але яка від природи обдарована ритмічним слухом, легко може відтворити почутий ритм.
Ці види музичного слуху поєднує між собою те, що часто вони потрібні для певної вузькоспрямованої музичної діяльності. Так, вміння чути та визначати поліфонію та ритм дуже допомагає композиторам. Хоча й у загальній музичній практиці всі ці межі слуху також приносять багато користі.
ВНУТРІШНІЙ МУЗИЧНИЙ СЛУХ
Подивитися побіжно на аркуш паперу, поцяткований нотами і наспівати «побачену» музику може кожен, хто розвивав у собі музичні таланти і добре знайомий із звучанням нот. Проте можливості внутрішнього музично слуху базуються як на пам'яті, а й уяві. Саме завдяки уяві музикант може «почути» нові переходи, дізнатися, як звучатиме та сама мелодія, але зіграна в іншому ритмі чи іншому інструменті, не вдаючись при цьому до програвання мелодії в живу.
Саме розвинений внутрішній музичний слух дозволив багатьом композиторам увійти до історії.
При використовуванні інформації ссилка на сайт обов'язкова www.zaspivaj.com
