03.05.24
Грати в гурті добре, а виконувати у групі свої пісні ще краще. Як справи з репертуаром? "Smoke On The Water" - класна річ, і ви граєте її вже майже як в оригіналі, але тільки цим нікого нині не здивуєш. Чи не настав час самим починати писати пісні, шукати свій неповторний стиль? Тим більше, що написання пісні - процес захоплюючий і навіть дещо містичний.
Уяви собі таку картину: Північ. Сидиш удома на дивані і тихо брязкаєш на гітарі. Не те щоб зайнятися тобі нічим, навпаки: в інституті сесія, через день складати черговий іспит, саме час взятися за розум. І в цей невідповідний момент на тебе сходить натхнення. Воно просто застигає тебе зненацька. Якась фішка або випадково зіграна послідовність акордів тебе чіпляє, і починаєш повторювати її знову і знову. Час о другій годині ночі. Але Муза – дівчина примхлива: заходить у гості лише тоді, коли їй заманеться, не виганяти ж. Продовжуєш грати, слідом за першим ланцюжком акордів поступово вимальовується другий. Ага, це ж куплет та приспів для нової пісні! У голові вже звучить приблизна мелодія, гітара тримає знайдений ритм, а ти сам все більше починаєш бути схожим на шамана, який бурмоче собі під ніс йому одному зрозумілі заклинання. Крізь цю абракадабру повільно вимальовується кілька поетичних образів, основа тексту майбутньої пісні. Окремі слова, рядки, що римуються, записуються на якомусь клаптику паперу, цей потік натхнення складається в текст, і пісня практично готова. Адже всього дві години тому її не було! Чари, та й годі. Ось вона – радість творчості.
Якщо ви шукаєте й інші радості, тоді on-prava.com/motocikl може вам знадобиться.
Але у творчості є ще й муки, з якими доводиться мати справу набагато частіше. Муза може упорхнути будь-якої миті, і тоді доводиться чекати кілька днів або навіть кілька місяців, поки на вигадану тобою мелодію з'являться слова. Часто те, що вчора здавалося геніальним, сьогодні тобі зовсім не подобається, і ти в серцях знищуєш рукопис, щоб, не дай бог, ніхто не прочитав це марення. Та й мелодія, чесно кажучи, якась нудна вийшла...
Незабаром ти забуваєш про невдачу та пишеш нову пісню. Цього разу річ вийшла що треба, і ти з нетерпінням чекаєш на репетицію, коли покажеш пісню іншим учасникам гурту. Настає відповідальний момент, ти награєш пісню колегам по групі, отримуєш їхнє схвалення, і ви починаєте всі разом над нею працювати. Але тут справа набуває несподіваного оберту: ударник змінює темп, басист вставляє в пісню пару своїх улюблених фанкових ходів, а вокаліст у приспіві виводить таку руладу, що ти ледве дізнаєшся про своє творіння. Обуренню твоєму немає межі, але через деякий час, ти розумієш, що результат, як не дивно, не такий уже й поганий. Кожен із учасників гурту привніс у пісню свою індивідуальність, і річ лише виграла від цього. Хлопцям справді сподобалося грати твою пісню. Ти автор, але тепер це вже не тільки твоя річ, це пісня всього гурту.
Втім, якщо ти не впертий індивідуаліст, а прихильник колективної творчості, то можна з'явитися на репетицію лише з однією цікавою музичною фішкою чи уривком мелодії, з якої потім гурт спільно зробить нову пісню. Скажімо, гітарист приносить на репетицію один гітарний риф, а кожен із учасників гурту додає до нього свої ідеї.
А ось бас-гітаристи примудряються складати, обходячись без звичайних гітарних акордів. Наприклад, мій знайомий басист садить поряд свого молодшого брата гітариста і просить його зіграти якийсь акорд на гітарі для натхнення. Після цього у нього народжується нова лінія басу для майбутньої пісні. Бас-гітара дозволяє складати дуже яскраві та оригінальні речі. Згадай хоча б пісню Queen "Another One Bites The Dust", адже вона повністю будується навколо партії бас-гітари.
Вокалісти - за природою своєї мелодисти: мелодія пісні для співака спочатку важливіша за гармонію, і акордова послідовність може бути пізніше цікаво доповнена гітаристом або клавішником.
Клавішники часто тяжіють до твору проникливих балад, рояль, на мою думку, дуже сприяє написанню ліричних мелодій.
