Один із найстильніших напрямків сучасної музики. Стиль acid jazz походить від американського джазу. Джаз почав розвиватися у 20-х роках, у 30-х роках він уже користувався величезною популярністю у всьому світі. У 70-х стався деякий стрибок, це скоріше заслуга перших аналогових синтезаторів, після їх появи джаз перехрестився з новими звуками синтезатора. Наука і техніка надавали все більшого впливу і багато музикантів почали використовувати новий синтезатори та комп'ютери.
Музиканти стали фантазувати та використовувати нові звуки, звуки, оброблені сучасною на той час технікою. Так звичайний джаз мутував у acid jazz. Новий стиль був цікавий і не ординарний, і багато хто вносив до нього щось нове. Стиль мутував вичавлював із різних стилів краще. Acid jazz народився у народі і народ його сам і створив буквально на вулиці, це вже зараз його часто грають на серйозних та дорогих заходах. Походження терміна Есід Джазз росте якийсь міф, але за однією з версій вперше цей вислів ввів британець Кріс Бенгс. Займаючись музикою Есід Хаус на ранніх стадіях її зародження Кріс і його партнер Жіль Петерсон мали пристрасть до ретро фанки-джазових семплам або інакше кажучи ретро фанки-джазовому вихіднику для експериментування з Есід Хаус. Одного разу безпосередньо під час міксу, варіюючи швидкістю вертушки щоб досягти есідхаузного ефекту Кріс Бенгс оголосив приблизно таке: "Все фігня, хлопці, це есид джазз!" Це й було початком.
Надалі вже партнер Бенгса Жілль Петерсон розвивав це поняття та винахід. Acid виявився авангардним і міг змінити всю музичну культуру. Жіль Петерсон намагався зробити так, щоб джаз ставав частиною цього процесу. Петерсон сконцентрувався на грі "ретро" музики, на її мікшуванні із новітніми танцювальними стилями. Є й ще версія, можна вважати, що есид джаз по-справжньому утвердився на вечірках Дінгволлс у Лондоні, де протягом чотирьох з половиною років на компактному танцполі проходили експерименти з багатоваріантним змішуванням джазу, латин, хіп-хопу та хауса. Ці експерименти стали набувати все більшої популярності і поширилися у своїх, найрізноманітніших версіях Німеччини, Швейцарії, Італії і далі. Відповідно, поняття Acid jazz почало отримувати дедалі більше тлумачень серед багатьох людей.
Творчі уроки :
Стиль розвивався і навіть створював нові, так незабаром народився соул-джазз. Вже в шістдесятих джазз вступав як би в діалог з популярною музикою, що розвивається, що тягло за собою деякі зміни в ритмічній основі самого джазу. Те, що і як виходило при змішуванні джазу з ритм-н-блюзом, летин, соул, подобалося і традиційній джазовій аудиторії, але ще більше було придатним для DJ та їх аудиторії. Існує й інша точка зору на розвиток есід джазу, правда вона більше зачіпає джезі хіп-хоп, але одночасно впливає на уявлення про виникнення та розвиток есиду джазу в цілому. Аж до початку 90-х змішання репового хіп-хопу та джазу залишалося все ще новим та свіжим: звучання духових інструментів було ніби зі старих часів, але актуальність надавали вокал та ударники. У другій половині 70-х у Лондоні нова джазова сцена сформувалася завдяки британським гуртам, які відроджували соул, і ця нова хвиля отримала назву rare groove. Ця нова хвиля зберігала джаз фанк зразка кінця 60-х і оберігала і саму цю музику та аудиторію від впливу американських диско та рок-н-ролу.
Але тим часом у Штатах та й у Канаді хіпхоп набував дедалі більше джазового звуку. А після того, як Грег Осбі випустив свій Street Jazz, почали говорити, що в джаз прийшла нова вулична енергія і джаз отримав нову аудиторію - молодіжну. Як і в Лондоні, на рубежі 80-90 по всій Америці стали виникати групи, що грають freestyle Hiphop, що було особливо зручно, оскільки молодіжна аудиторія в своїй масі не знала джаз.
У міру зростання джазового хіпхопу як жанру, на нього почали звертати увагу представили й альтернативні і навіть поп сцени. Таким чином, на думку музичних критиків, насамперед американських, початок 90-х приніс вуличну енергетику в джаз і дав йому новий імпульс, нову аудиторію. Щоб сучасну композицію сміливо можна було назвати стильною, у ній потрібно розчути наступний мінімум: впевнений танцювальний або навпаки завуальований groove, створений басом та барабанами; дві-три клавішні послідовності, акордові чи мелодійні; сольні чи туттійні партії дудок: труби, тромбона, саксофона.
Сьогоднішній стан речей у музиці, що характеризується проникненням одного стилю в інший, сприяє тому, що кислотний джаз підпадає майже під будь-яку категорію. Acid jazz - це накладення та перетин декількох жанрів, можливо навіть по кілька разів в одній пісні. Швидкість ударів 80 – 126 BPM.
Рекомендую: Brand New Heavies, James Hardway, Digable Planets, Jamiroquai, Miles Davis, Red Snapper, US3.
При використовуванні інформації ссилка на сайт обов'язкова www.zaspivaj.com
