Музичний розвиток розуміється як процес передачі дітям суспільно-історичного досвіду музичної діяльності з метою їх духовного збагачення та накопичення власного музичного досвіду. Музичний розвиток є невід'ємною частиною музичного виховання.
Рушійними силами музичного розвитку є як вплив виховання і навчання, так і якісні зміни в психічних процесах, що викликаються музичними переживаннями дитини. На підставі накопиченого досвіду і попереднього сформованого рівня розвитку здібностей дитина сама бере активну участь у процесі розвитку.
Імпровізація (від лат. Improvisus - непередбачений, раптовий) - первинний і найдавніший вид творчості. Імпровізувати - значить складати відразу, на відміну від виконання п'єси, заздалегідь виученою по нотах. Характерною ознакою імпровізації є збіг у часі моментів створення і відтворення творчого задуму.
У всі часи в імпровізації бачили вищий прояв творчих здібностей. Таким чином, імпровізаційна діяльність - один із засобів музичного розвитку.
Звідси випливає, що музичний розвиток та імпровізація взаємозв'язані і знаходяться у взаємодії. Імпровізаційна діяльність сприяє музичному розвитку, а й розвиток визначає успішність імпровізації.
Вивчаючи психофізіологічні особливості імпровізаційної діяльності молодших школярів, було відзначено, що для дітей молодшого шкільного віку типові:
несформованість, крихкість всього організму; швидка стомлюваність від одноманітного положення, одноманітної діяльності, монотонної мови вчителя, шаблонного проведення уроку;
відсутність навичок систематичної, цілеспрямованої розумової роботи, але чіпка пам'ять;
невеликий обсяг довільної уваги; переважання мимовільної уваги, що викликає необхідність його постійної активізації шляхом перемикання на різні «об'єкти» (завдання, види діяльності, індивідуальні та колективні форми роботи і т. д.);
яскраве образне уяву, його конкретність;
схильність до гри: через ігрові форми легко засвоюється навіть складний матеріал.
Таким чином, фізичний і психічний розвиток молодших школярів - дуже складний і суперечливий процес. При організації імпровізаційної діяльності на уроці музики педагогу необхідно враховувати психофізіологічні особливості молодших школярів. Вчителю важливо мати на увазі деякі загальні моменти, найбільш типові саме для даного віку, зокрема, особливості, що відносяться до фізичним (особливості формування різних функцій кори головного мозку, системи кровообігу, дихання, голосового та опорно-рухового апарату) та особливості, що відносяться до психічним (особливості сприйняття, музичної пам'яті, мислення, уваги).
Спираючись на ці знання, вчитель музики отримує педагогічну основу для організації імпровізаційної діяльності на уроці музики, включення елементів імпровізаційної діяльності в хід уроку.
Педагогу необхідно наступне:
відбирати такий музичний матеріал для уроку, який може бути основою формування конкретних навичок імпровізації і в той же час відповідати дидактичним вимогам;
використовувати прийоми, методи і форми роботи, що сприяють створенню на уроці атмосфери активності, зацікавленості, невимушеності;
вибирати прийоми показу зразків імпровізації в різних видах музичної діяльності учнів;
різним чином імпровізувати;
розробляти і ставити серії завдань на імпровізацію;
встановлювати найбільш раціональні шляхи взаємодії, видів діяльності на кожному уроці, виходячи з його теми.
Виділяють три основних види імпровізаційної діяльності: рухова (музично-ритмічні рухи, пластичне інтонування), вокальна та інструментальна (ритмічна і оркестрова). Кожен вид імпровізаційної діяльності спрямований на розвиток певних навичок і вмінь у створенні власних імпровізацій. В основі рухової імпровізації лежить розвиток у молодших школярів сприйняття музичних образів та вміння відобразити їх у русі. Вокальні імпровізації розвивають музичний внутрішній слух, сприяють розвитку активного і чистого інтонування, а також цілісному сприйняттю музичних творів. Інструментальна імпровізація здійснюється через гру на дитячих музичних інструментах, що сприяє розвитку музичної пам'яті, збагаченню музичного «багажу» учнів, вивченню тембрів різних музичних інструментів і прийомів гри на них. Даний вид імпровізаційної діяльності цінний ще й тим, що може застосовується в самих різних умовах - як на заняттях з педагогом, так і в самостійній музичній діяльності.
В якості універсального прийому організації імпровізаційної діяльності виступають музичні ігри. Найчастіше при импровизирования від учня потрібно вміння продовжити розпочату учителем мелодію і завершити її в тоніці заданої тональності. Поряд з цим досить широко поширеним прийомом не слід відмовлятися і від іншого - импровизирования мелодії з виходом за межі звичних мажорно-мінорних ладових співвідношень, коли мелодія зовсім не обов'язково повинна завершуватися тонікою, а може йти у всілякі «питальні», «незавершені» інтонації.
Прикладом рухових імпровізацій служать пляски-імпровізації.
Танець типу «дзеркало». Діти стоять по колу. Педагог пропонує кільком дітям показати руху, а іншим повторити їх. Таку танець можна урізноманітнити тим, що на першу частину музичного твору кілька дітей показують руху, а всі їх повторюють, і на другу частину всі виконують одне заздалегідь показане педагогом рух, наприклад кружляння. При показі рухів солістами їм пропонується не повторювати рухів товариша, а придумувати щось нове, своє.
Танець-імпровізація 1. Всім дітям дається завдання придумати Плясова рух для першої частини музичного твору. Сидячи біля інструменту, вони слухають музику, а потім по черзі показують придумане рух. Рух до другої частини показує педагог. Він разом з дітьми відзначає найбільш красиві рухи, що відповідають характеру музики і формі музичного твору. Вихователь записує їх і складає фігури пляски. Зазвичай діти виконують таку танець з величезним задоволенням - адже вони самі її придумали! У ході первинних виконань пляски педагог підказує дітям послідовність фігур.
Приклади вокальних імпровізацій.
Гра «Музичне відлуння». Педагог співає початок фрази чи мотиву з двох висхідних ступенів (наприклад, IV), учні повинні відповісти йому зворотної фразою (V- I). Для цього попередньо педагог грає окремі звуки (діапазон обмовляється заздалегідь), учні виконують їх голдосом. Потім слідують короткі мотиви-запитання (попередньо треба домовиться, якими звуками педагог і учні обмежуються (наприклад, трьома першими сходами звукоряду). Уащіеся пропевают мотиви-відповіді, що складаються із запропонованих ступенів. Після освоєння більшої кількості ступенів, учням надається можливість зімпровізувати своє закінчення при будь-якому поєднанні цих щаблів. Ця гра може вводиться на перших уроках музики, спрямованих на розвиток вокальних імпровізацій у молодших школярів.
Гра «Імпровізатор». Педагог грає на інструменті гармонічну послідовність, що складається з головних ступенів ладу, учні після її прослуховування на вдруге програвання повинні заспівати відповідну до даної гармонії мелодійну лінію. Педагог може записати головні ступені ладу, відповідні гармонії, звучала у играемой учителем послідовності. Учні, спираючись на запропонований учителем варіант вокальної імпровізації, дописують її кожен самостійно (в якості домашнього завдання) або в групах, попередньо складених учителем. Для отримання початкових навичок цієї гри рекомендується вчителю самому проспівати знайому мелодію до запропонованої гармонійної послідовності. (Рос.нар.песня «Ах, ви сіни»; Рос.нар.песня «У полі береза стояла» та ін.).
Приклади ритмічної імпровізації.
Гра «Відгукнися, кого звуть». Попередньо учні називають по черзі свої імена, а вчитель, чітко повторивши кожне, прохлопивает його ритм; діти вчаться робити так само. Помічаємо, що в тих іменах, де два удари, сильніше то перший (Ю-ра, Ка-тя), то другий (Бо-рис, І-ван); в інших іменах по три удари з акцентами на першому (Ма-шень-ка), другий (Ні-ки-та) або третьому (А-лек-цей) і т.д. залежно від імен дітей.
Складаються групи дітей, імена яких «прохлопиваются» однаково. Педагог повинен заздалегідь намітити такі поєднання імен конкретних дітей, які братимуть участь в грі, щоб вийшли римовані двовірш, наприклад:
1. Оля, Катя, Галя, Діна 2. Юленька, Машенька,
Вітя, Юра, Коля, Діма. Зоечка, Сашенька
Таким чином, цілеспрямоване і активне музичний розвиток молодших школярів засобами імпровізації, комплексне і раціональне застосування видів імпровізаційної діяльності на уроці музики, а також творчий підхід вчителя музики сприяють розкриттю творчого потенціалу молодших школярів, розвитку їх здатності до імпровізації та музичному розвитку в цілому.
